Михайло Веклик

Sapiens contra Lupus

 

ТЕЛЕНАСИЛЬСТВО

 

“… Завтра ми зустрінемось знову,

щоб стати свідками смерті

і не однієї!..”

Ольга Сумська. “Імперія кіно”. –

-          “Студія “1+1”. – 22:40. –

-           4 грудня 2000 р.

 

З анотації перед черговим показом фільму – цього разу (5.ХІІ.2000) це було “Фуфло” (Росія) – презентерка “Імперії кіно” Ольга Сумська розповіла про одного американського режисера, який так прокоментував власні враження від перегляду цього фільму: “Якщо наше [американське] кіно у часи депресії допомагало вижити нашим людям, то ваше [російське] кіно пропонує навпаки – лише смерть…” – “До цих слів нічого додати”, - завершила свій виступ Сумська. Заради збереження доброї репутації (своєї і каналу) презентерка стидливо замовкла: вона не могла більше ані вихваляти незугарний фільм, ані виправдовуватися за його показ на “1+1”. Та могла б додати хоча б: “дітям до… перегляд заборонений”, або, принаймні, “не рекомендований”, адже прокатні права на усі легально здобуті фільми зараз відповідно маркуються. Чому ж ми не зустрічаємо тих маркувань ані в газетних анонсах, ані в самому телевізійному ефірі? І ще одне запитання: навіщо такий популярний і нібито шанований український національний телеканал як “Студія “1+1” демонструє відверто і неприховано насильницькі, бандитські і смертоносні фільми, серед яких “Фуфло” ще досить непогане? Про яку боротьбу за рейтинги йде мова, якщо в результаті деградує телеаудиторія?

Власники каналів і програмісти телеефіру роблять нам ведмежу послугу, дійсно дивуючи і вражаючи (на жаль, лише у негативному значенні цих слів) нібито “культовими”, без лапок модними, насправді ж наділеними якимось хворобливим естетичним смаком і часто позбавленими будь-яких мистецьких цінностей фільмами. Картинами, а тим більше шедеврами ці творива ніхто не називає. Ну, хіба що голос за кадром у телевізійних анонсах. Ці фільми не отримують нагород: ні у Європі, ні в Америці. Але вони знаходять собі чудове пристановище у “совкових” (адже, погодьтесь, ми все ще живемо у “совку”, що є зменшувально-пестливим синонімом СРСР) ефірах СНД, звідки хапають нас, сумирних глядачів, за горло щупальцями усіх наявних телеканалів. Так відбувається планомірне зомбування (подекуди й у наказовій формі, як от джингл-перебивка на “Нашому радіо”: “Слухаю і скоряюсь!”) homo sovieticus і перетворення її на нову, жорстоку істоту – homo lupus, та аж ніяк не на homo sapiens чи то пак homo novus. Шанси стати “людиною розумною” падають із кожною наступною серією усіляких “бандитських петербургів”, “агентів національної безпеки”, “ментів”, “попелюшок”, “камєнскіх” та “маросейок”. Натомість, вхід до нашої з вами печери аборигенів пост-радянського демімонду стає усе вужчим, він пропускає усе менше світла цивілізованості і культури. Звідси і наше феноменальне суспільне явище – “клептократія”. За таких обставин, щоправда, усе яскравіше виглядають спроби культурного спротиву “останніх з могікан” непсевдо-еліти сірячинному маскульту. Але попри цю одномоментну яскравість, більш-менш пристойного багаття з того не виходить: поодинокі носії культуродайного вогню (інституції чи окремі особистості) лише ледь жевріють на загальному попелищі суспільної деградації і деструкції. А потрібні гучні “походи зі смолоскипами”, потрібне щось на кшталт контр-зомбування, аби перевести вектор нашого прийдешнього із площини занепаду у площину бодай найменшого, але розвитку, прогресу, поступу. Інакше ареал нашого ні, навіть не залюднення, бо homo homini lupus est, а радше заселення перетвориться незабаром на загальну, знову ж таки, не братську, а вовчу “могилу невідомого дегенерата”. І це була б цілком природня розв’язка для сюжету, що виписується і вимальовується на наших очах сьогодні – на зламі тисячоліть. Адже сучасні підлітки і молодь, врешті-решт, переситяться телевізійним насильством і, озброївшись усіма методами бандитських паскудств, що ними так рясніють наші екрани, вийдуть на вулицю…

І вони уже виходять. Вони поряд з нами. Ріжуть, стріляють, грабують, гвалтують – напрямки, без найменшого докору сумління. Ім’я їм – легіон. І лише Слово Боже, слово добра, любові і співчуття може зупинити цю широку ходу носіїв диявольського зла, ненависті й агресії. Тож говорімо про це ВГОЛОС!

 

Михайло ВЕКЛИК,

Асоціація “Ж.А.Р.”.