Медіаосвіта. Огляди. Рецензії.

Оксана Білоус

Media & Values

 

У різних країнах світу медіаосвітні організації видають журнали та бюлетені для поширення медіаосвітніх знань. Один з них-американський Медіа та цінності”. Його автори намагаються з”ясувати самі й допомагають в цьому читачам:

                Що таке світ образів, в якому ми живемо, і як він формує наші смаки? Як бути людьми в повному розумінні цього слова і жити, коли все навколо нас недовговічне і швидкоплинне? Які цінності ми повинні підсилювати, живучи у цьому скомерціалізованому медіасередовищі? Які цінності може дати сучасна культура для сім‘ї, школи, релігії, суспільного життя? Адже медіа -- це не просто різновид впливу нашої культури. Медіа і є нашою культурою. Всі ці та багато інших питань порушує на своїх сторінках це видання.

В одному з випусків  журналу в публікації “Медіакультура” Розалін Сілвер ділиться міркуваннями, чому суспільство споживачів і телебачення розвиваються так дружно? Якщо ви подивитесь на медіазміни, то зрозумієте, що масове схвалення телебачення не випадково збігається  з американським післявоєнним періодом Другої світової війни, коли США мали економічну і політичну перевагу. “Американське сторіччя” займалось продажем тих інструментів (телевізорів), які допомагали продавати продукти американської непошкодженої економіки зруйнованому світові. “Коли вони вчились продавати, ми вчились купувати їхні чарівні ящики, які продавали нам образи суспільства споживачів. Ми порівнювали наше життя з чуттєвими образами “хорошого життя”, яке демонстрували нам з екранів. Але розуміння медіа-- це більше ніж розуміння того, що показують на екрані.

Авторка розповідає як у фільмі “Авалон” Баррі Левінсона про емігрантську родину, придбання першого телевізора зображено як святкову і визначну подію. Три покоління родини зібрались разом перед  новим телевізором і бездумно витріщились на чорно-білу модель. “Просто чекайте”,- сказала дитина,- “зараз щось трапиться”.

                І сталось. Упродовж 60-70-х років телебачення пройшло шлях від “ящика з розвагами” у вітальні до джерел національної одержимості. Від трансляції пейзажів Місяця до показу вбивства президента. У нашому щоденному житті медіа образи перемістились з заднього плану на головний. З першої хвилини, коли ми прокинулись зранку, і до часу, коли йдемо спати, нас відвідують сотні, тисячі думок, котрі “з”явились” із заголовків газет, обкладинок журналів, каталогів, радіопозивних, фотографій, календарів і рейтингів.

                Статистика – 162 мільйони телевізорів по 7 годин на добу, 260000 рейтингів, 23076 газет та журналів – це тільки невеличка частинка того, чим нас пресингують медіа. Медіа-подія може призвести навіть до зупинки національного життя. Декілька місяців у 1991 році люди збирались біля телевізорів, які транслювали спочатку війну, потім -- скандальні слухання у Верховному суді, потім телевізійні судові справи про випадки насильства. У цих публічних подіях телекамера була не просто нейтральним записувачем, а головним гравцем, який формував не тільки глядацьке  сприйняття подій, а й самі події.

Видавці журналу  “Медіа та цінності” бачать мету свого існування в тому, щоб спільно знайти відповіді на ці та багато інших запитань, допомогти осмислити  проблеми, створені медіями. Вони стверджують, що медіа відіграють головну роль у формуванні культури, ось чому медіацензура ніколи не спрацьовує. Ви, звичайно ж, можете вимкнути телевізор, але ви не зможете “сказати ні” впливові медіа, що формують наше життя. Потрібне загальне переосмислення медіадомінування.

Основним принципом медіаграмотності є розуміння, що кожен з нас -- активний сприймач медіаповідомлень. Ми повинні бути активними у цьому медіа-діалозі.

Колись хтось сказав:” Дайте мені інструмент, і я закінчу роботу.” Ми розуміємо, що робота ще не скоро закінчиться. Але інструмент- медіаосвіта - вже є. Час починати.

 

Огляд “Media & Values” підготувала

Оксана Білоус.