Олена Дуб

МЕДІАОСВІТА: СВІТОВА ПРАКТИКА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

РОСІЯ

 

Головний принцип: діти і дорослі працюють разом.

Методика:

  кіноосвіта ( перегляд і аналіз побаченого відео- та кіноматеріалу; любительські зйомки );

   дискусії;

  ділові ігри” із школярами різного віку;

  спецкурси з кіномистецтва;

  гуртки фото- і кінолюбителів;

  гуртки журналістики;

   залучення дітей та підлітків до так званої “практичної медіаосвіти” - через їх повноцінну  участь у створенні теле- і радіопередач ( таких як “Там-там-новости”, “Сорока”, “Синема” );

 

КАНАДА

 

Головна ідея: розвиток критичного мислення ( на противагу ідеї “захисту від медіа” )

Методика:

  твір-есе на задану тему ( “Про історію медіа”, “Про вплив медіа на суспільство” тощо );

  виділення з фільмів, оповідань чи передач типових персонажів, обговорення їх як героїв, типажів, потреби їх появи на телеекранах;

  створення нового видання ( чи його моделі ) із фрагментів декількох інших;

  аналіз причин успіху/неуспіху фільму у тій чи іншій державі;

  вивчення впливу серіалів;

ФРАНЦІЯ

 

Головна ідея: медіаосвіта - це передусім громадянське виховання, спрямоване саме на молодь(!).

 

Методика:

учні самі роблять випуски новин;

редагування і порівняння текстів, створення програм на ТБ і радіо тощо;

випуск шкільних газет, які потім пересилають факсом в інші школи у різних державах;

співпраця школярів з професійними журналістами;

учні самі визначають способи функціонування медіа ( за принципом “learning by doing” - “навчання через діяльність” );

проведення щорічного “Тижня преси” у школах Франції;

інтеграція медіаосвіти у  шкільні предмети, здебільшого гуманітарні;

окремі уроки  з кіномистецтва, телебачення, журналістики і медіакультури;

учні повинні не лише критично сприймати й оцінювати твори медіакультури, а й усвідомити, яку роль вона відіграє в навколишньому світі ( медіа як засіб самовираження людини, як засіб її культурного розвитку), як медіа впливає на аудиторію;

комп”ютеризація ( інформатизація ) шкіл;

принцип  С. Френе “мислити - отже діяти”: школярі беруть участь у створенні аудіовізуальних матеріалів, у їх критиці та аналізі.  

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

Тут медіаосвіта має  найгрунтовнішу теоретичну базу.

Головний принцип: розуміння медіатекстів; вибірковість у перегляді тих чи інших програм.

За Л. Мастерманом:

 Медіаосвіта - це не оцінювання творів медіакультури, а процес їх дослідження; вивчення стосунків медіа і людини”.

Обговорити з дітьми:

1)       хто автор конкретної публікації та кому належить видання, в якому з”явилась публікація;

2)       яким способом (мовним, за допомогою яких аргументів ) автор  досягнув   впливу на читатча;

3)       як навколишній світ репрезентовано в  медіа;

4)       кого можна вважати авдиторією медіа;

5)       чи була б публікація написана інакше, якби була зроблена для іншої авдиторії.

18 принципів медіаосвіти - див. на сайті www.mediaeducation.ru/publ/fedorov/uk.htm

 

Вісім  основних педагогічних підходів:

1)       Freeze Frame” / “Заморожування кадру”:

·         для учнів зупиняють зображення, і вони пробують аналізувати композицію, освітлення, колір, ракурс у кадрі тощо.

2)       Sound and Image” / “Звук і зображення”:

педагог закриває екран монітора і учні чують лише звукову доріжку медіатексту. Вони мають вгадати жанр, стиль фрагменту, подумати над варіантами музичного і шумового супроводу в цьому медіатексті( йдеться про важливість та особливості звукового оформлення ТБ-продукції ).

3)       “Spots and Shots” / “Місце і кадр”:

·         спрямоване на розуміння того, що кожен кадр несе конкретну певну інформацію, що існує монтажний ритм кадрів тощо.

4)       “Top and Tail” / “Початок і кінець”:

·         перегляд учнями початкових/кінцевих титрів/кадрів медіатексту, по чому учні мають розгадати жанр тексту/твору, запропонувати власні версії сюжету.

5)       “Attracting Audiences” /  Приваблювання аудиторії”

·         учні готують пакет медіаматеріалу ( рецензії, рекламу, фотографії), за яким можна підготувати групову “презентацію” того чи іншого медіатексту або скласти колаж на його тему ( щоб збагнути причини успіху/неуспіху медіатексту в авдиторії ).

6)       “Cross-media Comparisons” / “Порівняння медіатекстів”:

·         учням пропонується порівняти 2 фрагменти різних творів ( для різних аудиторій ). Наприклад, літературний твір і кілька його екранізацій.

7)       Simulation” / “Імітація”:

·         учні розігрують ролі продюсерів/авторів медіатексту, модифікуючи його для різних вікових груп; критикуючи його з різних точок зору; намагаючись “продати” його різним телеканалам і прокатним фірмам.

 

Детальний перелік творчих завдань -  див. на сайті www.mediaeducation.ru/publ/fedorov/uk.htm

 

СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ

Головна ідея: дослідники - проти авторитарного підходу в освіті і за творчий підхід.

Методика   → опирається на:

вивчення “ключових” понять медіаосвіти;

вивчення особливостей створення медіатекстів.

Застосування медіатехнологій

виготовлення афіш, відеозйомка, складання сценаріїв на задану тему, колективне їх обговорення;

аналіз сюжету, ситуацій, характерів персонажів, ситуацій, авторської точки зору медіатексту, зіставлення кількох точок зору;

імітація певних медіапроцесів;

аналіз інформації ( розвиток критичного мислення ).

 

Добірку методів медіаосвіти підготувала

Олена Дуб.